Розтеклась дорогою калюжа.
Вітер гонить невеличкі хвильки.
Оминають всі її байдуже.
Хтось легенько зморщиться та й тільки.
Брудом бруд, вода водою.
Течія не грає...
Залишається собою
Все, що відбиває.
Чом вона не гідна шани?
Вона теж створіння.
В ній на денці бездоганне
Сонячне проміння.
Ось пухнасті хмарки плинуть,
Ось гілки та листя,
Віддзеркалена калина
Та її намисто.
……………………………
Всі чекають, поки знову
сонечко заграє.
Всі радіють, коли сухо…
А вона вмирає…
14.06.04
Калюжа
© Copyright: Зейтуна, 2005
Свидетельство о публикации №105091301158
Свидетельство о публикации №105091301158
Рецензии