Вибач...

Олеська

Вибач, що розгубила
Найяскравіші зорі,
Вибач, що потопила
Наше кохання в морі.

Вибач, що наше сонце
Згасло в нашому небі.
Вибач. Я вже ніколи
Не повернусь до тебе...

Вибач, що серце мліє -
Разом повік не бути.
Вже не здійсняться мрії.
Як же про все забути?

Вибач, що я зламала
Наші з тобою долі.
Вибач, що з іншим стала
Я на рушник неволі.

Вибач, що місяць з неба
Я власноруч зірвала.
Нащо він там без тебе?
Темрява світ заслала.

Вибач за все, коханий!
Як же тебе забути?..
Вироком нашим стане:
"РАЗОМ ПОВІК НЕ БУТИ"...

Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении

Другие произведения автора Олеська

Рецензии

Написать рецензию

Олеся! Ви сильна людина, якщо можете и говорите "Вибач". Так написано... як можливо тільки на украінській мові сказати...Сильно, хвилюючи сприймається Ваш вірш...Як про мене написали. А про те що 2стали на рушник неволі" - дуже тонко підмітили...Треба цінувати те, що маємо...Раз не зверегли те, що було...
З вдячністю до Вас.
+Я!

Яна Котань 06.09.2005 14:35 • Заявить о нарушении

+ добавить замечания

Дякую, Яно!
Багато нас, таких... Тих, що стали на рушник неволі. Життя - цікава штука. Іноді такі штучки викидає... Як Ви правильно сказали, потрібно цінувати те, що маємо. І... пам'ятати те, що було...

З вдячністю, Олеся

Олеська 06.09.2005 16:35 Заявить о нарушении

+ добавить замечания

Написать рецензию Написать личное сообщение Другие произведения автора Олеська