О, степи мої широкоплечі,
Знов привиділись дивно мені
У казках Тютюнника малечі,
В колосково-лагідному сні.
Як на крилах чайка несе вітер,
Сонця спека колос гне униз,
Лози верби, як гомінкі діти...
Став старенький був мені приснивсь.
Запах хлібної паркой скоринки,
Що так смачно між зубів хрумтить,
Та, майстерна, бабусева скринька...
Кішка, що на підвіконні спить.
Майоріння хусточки біленькой
Матері, що в полі спину гне,
Щоб закінчити, та в дім швиденько -
Весь без неї двір уже гуде.
Батька плечі, мов вогонь, засмаглі,
Земляного кольору рука,
Поту рясного на чолі краплі
Та утома денна у очах...
Все, неначе блискавкой, майнуло,
Пролетіло, як і не було, -
Тільки спогади яскраві про минуле,
Про маленьке степове село.
Спогади у снах
© Copyright: Елена Перекалин, 2005
Свидетельство о публикации №105090401363
Свидетельство о публикации №105090401363
Рецензии