Я не можу з цим болем боротися,
Він поглинає мене без залишку.
Моя свідомість прагне згорнутися
І заховатися в темно назавжди.
Це розриває мене на клаптики,
Воно вгризається в мозок кігтями.
Це ніби спека в снігах Антарктики,
Мені б зірватись й по денцю бігати.
Перетворитися в краплю тоніку, -
Пекучий смак безнадій розбавити.
Це відчуття вже до того солодко,
Що застигає в цукру кришталики.
Змагатись з пристрастю я не створена,
Мій мозок більше її не витримує.
Мене зриває із даху вороном
І тільки серце від болю скрикує.
І все навколо мене примушує
Сидіти тихо і не горланити,
А крик летить від мене й заглушує
Всі вікна світу, всі рівні паніки.
Не зупинити мій крик каміннями,
Не прочекати мій біль епохою,
Лиш в поєднанні тебе із тінями
Моя свідомість попросить спокою.
Пристрасть
© Copyright: Сюзанна Пономаренко, 2005
Свидетельство о публикации №105083001107
Свидетельство о публикации №105083001107
Рецензии