По ту сторону хмар

Зерновой хлеб вымолачивают, но не разбивають его;
и водят по нему молотильные колеса с конями их,
но не растирают его.
И это происходит от Господа Саваофа:
дивны судьбы Его, велика премудрость Его!

Исаия, Гл. 28, Ст. 28-29

*****


А над Мюнхеном дощ. Дрібний дощ монотонний.
Радар в небо вдивляється сіре.
Літаки на стоянках одинокі та сонні.
Прикро. Холодно. Сиро.

Пів планети між нами. Серед дня потмяніло
У блискучих залах чекання.
Через що ти проходиш – лиш мені зрозуміло.
Сильним – сильні страждання.

І ніхто, і нічим тут зарадить не зможе.
Що руйнує нас? Що нас будує?
Відганяє дрімоту вперто думка тривожна:
„Час лікує. Час справді лікує?”

Ось у небо заплакане мій літак шуганув,
Розітнувши на хвильку стихії.
По ту сторону хмар він на сонці сяйнув.
А над Мюнхеном дощ сіє.

По ту сторону хмар – там немає сльоти,
Бо ж дощі не летять угору.
За сьогоднішній біль ти себе прости.
Що було – то було вчора.

У пророків недавно читала я –
Теж над силу тамуючи болі-
„Яка, Боже, велика мудрість Твоя!
Які дивні Твої долі!”

серпень, 2005