менi нема кого любити,
не маю я чого чекати
надi"э"ю не варто жити
i бiль у серцi не сховати
щодня, коли прийде свiтанок
я буду думати про Бога
байдужiстю загоiть рани
менi залiзная дорога
серпневий вiтер з понад моря
пройде степовими стежками
моя краiно, моя доле,
навiки розлучуся з вами...
менi нема кого любити...
© Copyright: Kvitka, 2005
Свидетельство о публикации №105082700012
Свидетельство о публикации №105082700012
Рецензии
Якщо є бажання, чекати можна дощу у спеку або ж сонця в дощову погоду; любити можна горобців, які галасують вранці під вікном... Надія повинна вмирати тільки після фізичної смерті... От тільки біль залишиться назавжди в серці...
Квіточко, дуже гарно і настільки ж сумно. Повертайся...
Бажаю наснаги і надії, навіть якщо ти на чужині.
З повагою,
Наталья Маржан 28.09.2005 00:11 • Заявить о нарушении
Квіточко, дуже гарно і настільки ж сумно. Повертайся...
Бажаю наснаги і надії, навіть якщо ти на чужині.
З повагою,
Наталья Маржан 28.09.2005 00:11 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.