Коли серце заб ться в останн На Украинском языке, надеюсь кто-то

Коли серце заб‘ється в останнє
Коли губи лиш зможуть мовчать.
Я згадаю тебе моє сонце
І сказать вже не зможу:” Прощай!”

Разом ми не пробули так довго,
Щоб серцями змоглись обмінять.
І в останні хвилини ці мовчки
Лиш про тебе я буду мовчать.

Я про сонце мовчати лиш буду,
І про те що кохаю тебе,
Ще про те що тебе не забуду,
Ти ж забудь як сховають мене.

Біля ліжка мого перед смертю
Плакать буде дружина моя,
Бо вона покохала одверто
А моя вся любов лиш твоя.

Знаю я ти не дуже далеко,
І навчання твоє все біжить...
Але ти не забудь ту смереку
Де частина сердець тих лежить.

Пам‘ятаєш той вечір прекрасний
Коли зорі співали для нас?
Як ти гарно тоді посміхалась
Поцілунок то був перший раз...

Я й сьогодні про тебе ще чую
Друзі спільні зосталися в нас,
І портретом твоїм все милуюсь
Як побачу його так заплачу я враз.

Але вже моя смерть дуже близько
Сонце швидко біжить на похил
Як зайде так в останнє промовлю:
“Пам’ятаєш тих пагорбів схил?”

Але ти вже мене не почуєш,
Бо давно ми зостались одні
Ти десь серце що гине відчуєш
А я буду кричати вже у сні:

“Люба, мила моя і кохана,
Ти життя дарувала мені
Ну навіщо нас доля кидала
Все життя бачив очі твої...”

Згодом хлопець помер і зостались
Після смерті його лиш вірші,
Рими що так римувались
Під ім‘я те що бачив у сні.

Люди кляніться кохати
Щоб не сталося так як із ним...
Закликаю вас люди любов шанувати
І життя проживайте лиш с тим
Хто вам серце дарує щоночі,
Хто не може без вас існувать
Тільки любі ці очі дівочі
Вам життя будуть враз дарувать.
Перед смертю той хлопець промовив,
І нарік ці слова як святі:
“Люди прошу кохайте і знайте
Що на світі ви вік не одні
Доки будуть слова такі жити
Доки пісні по світу лунать
То не буде таких от поетів
Щоб любові заради вмирать”