Жизнь под музыку Вивальди

Это прогноз на осень. – Светлый сентябрь.
Синеглазое небо, что пророчит листопад,
И за его кружевом,
Дождей затяжную стужу.
В это время зябко бывает
И дрожат
Даже осколки зеркал — лужи.
Без приглашения...
По одному, не спеша,
Листва срывается, вступает в хоровод...
Заканчивается в Яблочный Спас лето,
Отходит в затяжные дожди звёздный август.
На пороге светел синью неба глубин,
Настоявшийся летом сентябрьский мёд,
И ты с тем медом в три тона единый.
Ризами вкруг неба стоят резные клёны,
А липы спокойны и зачаровано-сонны,
И пока мы не спешим никуда ещё...
И пока ещё так пряно и горячо,
Пахнут душистой живицей,
Времени и лета сторожа — великаны-сосны.
И пока беззаботно птицы в лесу щебечут,
И пока есть крылья у свободной души,
Ты с ними летишь, слагая песни.
Не завершенные до времени
И не осуществленные.

Все у неба поимённые,
Как-же мы люди бываем порою беспечны?!

*

Март не сентябрь, нет,
Но небо того же цвета,
Где в отголосках лазури
Отражается мелодия ветра.

Астры это дети сентября -
Последние цветы царственного лета.
Если вы спросите где? - Где-т-то...

Солнце сквозь белое облако,
Светит распахнутой свежестью.

Здравствуй царица плодородия!
Коронованная на цветение весной…

Раздался дверной звонок…
Осень стояла за дверью.
А я ожидал тебя – летом.

Где-то, за небесной глубиной,
Пели скрипки мелодию вечную.
Так проносилась моя жизнь.
- «Времена года». Вивальди.

Облака в небе проседью
И затянули уныло дожди...
Астра - солнечный цветок, —
Последняя красота осени...

Уже летит паутины нить,
Прощай лето.
Занавесили небо дожди.

*  *  *

Час самотності,
Світлих, але не потрібних...
Коли квіти дарують запашні аромати пісень,
І вітер з неба тихим вином голову крутить,
У подиху зірки скидаючи,
Додолу, в калюжі.
Це прогноз на осінь. - Світлий вересень.
Синьооке небо, що пророкує листопад,
І за його мереживом,
Дощів затяжну холоднечу.
У цей час мерзлякувато буває
І тремтять
Навіть уламки дзеркал — калюжі.
Без запрошення...
По одному, не поспішаючи,
Листя зривається, вступає в хоровод.
Закінчується в Яблуневий Спас літо,
Відходить у затяжні дощі зоряний серпень.
На порозі світлий синім неба глибин,
Настоявся влітку вересневий мед,
І ти з тим медом у три тони єдиний.
Різами навколо неба стоять різьблені клени,
А липи спокійні та зачаровано-сонні,
І поки що ми не поспішаємо нікуди ще...
І поки ще так пряно та гаряче,
Пахнуть запашною живицею,
Часу та літа сторожа - велетні-сосни.
І поки безтурботно птахи в лісі щебечуть,
І поки є крила у вільної душі,
Ти з ними летиш, складаючи пісні.
Не завершені до часу
І не здійснені.

Всі у неба поіменні,
Якими ж безтурботними
Ми буваємо часом люди?!

*

Березень не вересень, ні,
Але небо того ж кольору,
Де у відлуннях лазурі
Відображається мелодія вітру.

Айстри це діти вересня -
Останні квіти царського літа.
Якщо ви запитаєте де? - Десь...

Сонце крізь білу хмару,
Світить відкритою свіжістю.

Привіт цариця родючості!
Коронована на цвітіння навесні.

Пролунав дверний дзвінок.
Осінь стояла за дверима.
А я чекав на тебе – влітку.

Десь за небесною глибиною,
Співали скрипки мелодію вічну.
Так проносилося моє життя.
- "Пори року". Вівальді.

Хмари в небі прозоро сиві
І затягли похмуро дощі...
Астра - сонячна квітка, -
Остання краса осені...

Прощавай літо,
Вже летить павутиння нитка.
Завісили небо дощі...