Нефіксовані наші обличчя
зафіксує пам'ять листів,
Що летять у своє потойбіччя
Синім птахом небачених снів...
Немальовані наші тривоги
Намалює тонкий олівець,
Що не має,неначе убогий,
Спілкування з папером сердець...
Та навіщо заплутані строфи-
Непосаджене зернятко слів?
Як Ісус ішов до Голгофи,
Тільки дехто весь жах розумів...
Коли й це не відкрилось народу,
Що я можу,стеблина проста?
Хіба може збентежити воду
Тихий подих,що сушить вуста?
Нефiксованi нашi обличчя
© Copyright: Катарина Карабен-Фортун, 2005
Свидетельство о публикации №105081700741
Свидетельство о публикации №105081700741
Рецензии