Усе, що серце відчуває,
Розповісти слова не в силах.
І тільки небо синє знає,
Яке кохання щире в крилах.
Та мрію, оспівану вітром весняним,
Не зможуть кордони зими зупинити.
За вічну свободу. За щире кохання.
За вітер, за сонце та зорі горіти.
Відчини очі вночі: замість стелі – зорі.
Замість стін – хребти біляві, замість клітки – воля.
Вмитися росою зранку – сонячним намистом.
Та серце завмира від болю: як буде жити в місті?
Але ж я знаю, що весною сніг розтане.
І перша квітка посміхнеться сонцю й вітру.
Така маленька, щира, сповнена коханням.
З сміливістю та вірой жити в світі.
5.11.2002.
Як жити в мiстi?
© Copyright: Delfineja, 2005
Свидетельство о публикации №105081600312
Свидетельство о публикации №105081600312
Рецензии