Місяць по морю розкидав пір'їни,
Останню на себе надів,
Рифи химерні,завмерлітварини-
Сторожа минулих віків.
Ь(фіксую м'який плескіт хвиль)
Килим вологий мовчить таємниче,
А замість розмови дива:
Русалка співає,поглядом кличе_
У пісні відсутні слова.
Смарагдові очі старіші за всесвіт,
Актинії замість прикрас.
Лагідні хвилі самотність принесли,
Кидаючи спогади в час-
Анархію,зняту в анфас.
Морська русалка
© Copyright: Катарина Карабен-Фортун, 2005
Свидетельство о публикации №105072900973
Свидетельство о публикации №105072900973
Рецензии