Як не можу до тебе,
Прихилюсь хоч до неба,
До яскравих мрійливих зірок.
До землі прихилюся.
Мов з криниці нап’юся
Із своїх невеселих думок.
Як не можу з тобою,
Я із вітром постОю.
Він розвіє і тугу й печаль.
Я не знаю, як сталось,
Ми з тобою розстались,
Я не чула останнє “прощай”.
Якби знати зарані,
Що то справжнє кохання,
Я б у ньому зізналась сама.
Ні, я зовсім не плачу.
Лиш сумую, що вдачу
Маю горду, а сили катма.
Як не можу до тебе
© Copyright: Татьяна Литвищенко, 2005
Свидетельство о публикации №105072001491
Свидетельство о публикации №105072001491
Рецензии