Натужно рипить мій незмазаний віз,
Повзе під ударами грому.
Події, що сипляться градом на вісь,
Все крутять колеса у ньому.
Минає повільно він села й міста
І скрип його чути повсюди.
Як-небудь змастити для нього доста,
Щоб вести тінь хмуру у люди.
Чотири колеса натужно риплять
По рівній незбитій дорозі.
Та блискавка й грім раптом все спопелять!
За те, що не була в тривозі.
За те, що спокійно по рівному йшла,
Не рвалась по ямах і кручах.
Що бачити тільки хороше могла
У громі невпиннім могучім.
Життя
© Copyright: Torie, 2005
Свидетельство о публикации №105071001118
Свидетельство о публикации №105071001118
Рецензии