Тисяча крокiв, надiй - тисяча...

Тисяча кроків, надій - тисяча.
Ще одна вулиця, знов - не остання межа.
Давня бруківка так часто дощами посічена!
Я - не вода. А воліла б сточити камінь.

Йду без мети. Навмання, як і ходять в грозу
Всі, в кого серце у спалахах туги і болю.
Я ще не знаю: можливо, до тебе прийду,
Стане тепла запалити для тебе сонце.

Скоро спасіння. А може, мені й не судилося.
Поки я бачу вогонь, я вставатиму йти.
Мокрі шибки... знаєш, в них небезпечно дивитися!
Пристрасть живе лиш в обіймах стихій самоти.

Дощ стугонить - викликає мене на побачення.
Ми не щасливі разом - але єдні самотністю звірі.
Істине - тільки лиш серцем відчуте й побачене,
Нас же вбиває отрута безликості слів.

Тисяча кроків... за ними ж - сама нескінченність!
Йтиму за руку з дощем до нових перехресть...
Рух заперечує сталість. А отже, і смертність.
Поки ми йдемо, ми дихаем, серденько б'ється.


Рецензии
YfНа фото странички этой вижу красавушку молодичку. Читаю её исповеди зарифмованные - пытаюсь понять, кто она, что в ней. Ага! Хохлушечка? Чую, чую ридну мову! Спасибо!
Пока дышу - живу!Бодрости и нежданной радости тебе, девонька!

Ольга Янченко   21.08.2007 18:53     Заявить о нарушении
Спасибо, Ольга Георгиевна!
Мало пишу на украинском, т.к. хочется говорить и быть услышанной многими, а русскоязычная аудитория больше. Но читать больше люблю на украинском, т.к. очень люблю сам язык...
Спасибо,
и
пусть дышится полегче!

с теплом,

Мария Айлен   21.08.2007 19:27   Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.