Мабуть...
Той подих, шал,тремтіння
Тінню ковзнув твій погляд,
ледь помітний усміх
вуста солодкі приховали
Все не даремно...
Яремну щось блокує
кує зозуля і не чує
що зупиняється серденько
того кому, прожити
ще сорок літ
вона віщує...
Далеко ти, моя кохана,
і близько очі в окулярах
сталеві
кардіохірурга
і руки жилаві...
Прощай!
Все недаремно...
Мабуть...
©2005 Ingvar Olaffson
Свидетельство о публикации №105070200982