Мабуть...

Все не даремно
Той подих, шал,тремтіння
Тінню ковзнув твій погляд,
ледь помітний усміх
вуста солодкі приховали
Все не даремно...

Яремну щось блокує
кує зозуля і не чує
що зупиняється серденько
того кому, прожити
ще сорок літ
вона віщує...

Далеко ти, моя кохана,
і близько очі в окулярах
сталеві
кардіохірурга
і руки жилаві...
Прощай!
Все недаремно...
Мабуть...

©2005 Ingvar Olaffson


Рецензии