для Галини Т.
Із градища Києва, із лігвища Змієва*
ллється плач-лемент
................ за коханням
........................... за любовію...
Не чую
Бо вію вітрами-вітрищами
над морем студеним,
горищами
несуся над містом Варяжим
ряженим...
Не чую
як бється в краю полуденнім серденько
Діви Чорної-Діви Білої,
як пристрастю повняться ночі...
Ночую один на баркадері
цикадами сню таврійськими,
прокидаюсь, а море чуже-холоднеє
гойдає кораблик мій утлий,
у тлустий берег корму тисне
кисню не стачить
І я прошу Пречисту -
Дай же вдихнути на повні груди
Ніч, що єднає мене з Містом,
що наповнює сенсом і змістом,
що дає Лебедятку** оруди
почути як ллється пісня
за коханням палким
за любовію
Із градища Києва,
Із лігвища Змієва...
* «Из города Киева, из логова змиева
Я взял не жену, а колдунью...»
Н. Гумилев
**молода, недосвідчена Душа.
©2005 Ingvar Olaffson
Iз градища Киyeва
© Copyright: 575, 2005
Свидетельство о публикации №105062901138
Свидетельство о публикации №105062901138
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.