Вiдьма

Є у липні ніч чарівна,
Й нечістю багата,
Тож як зОря вже вечірня,
Не виходь із хати,

А як вийдеш, то прямуй лиш
до вогню, де люди.
Не звертай до лісу. Згубиш
Душу свою, любий.

Там серед дерев гіллястих,
Травами сповита,
кличе співом, марить щастям
дівка цвітом вдіта.

В неї очі наче зорі,
В косах -- дивне листя,
Квіти папороті носить
начебто намисто,

Губи в неї в колір крові
Тіло – білий килим,
Шелестить слова любові,
хто послуха – милий...

Стережися чар невтішних
Й ніжних рук дівочих,
Бо як спробуєш, то більше
Іншого не схочеш.
 
В неї ж пристрасть смертю повна --
згубить до світання
те нестерпне та гріховне
відминське кохання.






**********************Перевод (Палех)
Средь ночей июньских дивных
правит нечисть свадьбы.
Не ходи из дома, милый –
не споткнуться как бы…

Ну, а выйдешь, вдруг, любимый
середь страшной ночи -
в лес не шагу! До могилы
нечисть заморочит!..

Средь стволов деревьев старых,
мхом покрытых густо,
бродит девка, ищет парня…
Травы в косах вьются.

Пусть глаза зари прекрасней,
губы слаще мёда –
ты не верь ей! Знай – опасна
ведьмина порода!

Из одежды – только листья,
манит телом белым –
коль поддашься, превратишься –
станешь волком серым…

То-то будет нынче свадьба –
волк возьмёт волчицу!..
Поднесут под «Горько» жабы
молодым водицы…

Лишь глоток её отведав
мир наш позабудешь…
От заката до рассвета
только жить и будешь…





http://www.stihi.ru/cgi-bin/authors.pl?author_login=Palex