...в своєму серці мрію заколишу
і заховаю якнайдалі – в сни.
від слів твоїх стає все холодніше
мені б діждатись ранньої весни...
зірки замерзли – трусяться, сердешні,
доріг вчорашніх годі вже шукати,
печаль і ніжність, спогади бентежні –
усе, що маю я. давай мовчати...
ні... може підеш ти... я залишусь
я точно знаю, що вже не вернусь
…дивитимусь, як сніг глибокий
потроху замітає твої кроки...
і поки я, нарешті, зрозумію,
що ти – не мій, повір, я не зцілію...
_____________
... допоки за моїм вікном
літає душа безтілесна,
душа з перебитим крилом –
ріка мого серця не скресне...
прощання
© Copyright: Мирослава Данканич, 2005
Свидетельство о публикации №105061700418
Свидетельство о публикации №105061700418
Рецензии