відчахнута гілка уже не нап’ється води:
їй листя пожовкне і всохне вона десь під зиму
відчахнута доля ніколи не зродить плоди,
зів’яне, змарніє, замерзне, загине...
відчахнутій гілці уже не насниться весна,
тужливої пісні лелеки тепер не почує,
відчахнута доля назавжди зостане одна,
самотність щоночі їй розпач віщує...
відчахнута гілка... з останньої сили цвіте,
візьме її хлопець коханій дівчині в дарунок –
відчахнутій долі осяє усмішка лице
і цвіт зродить плід – поцілунок...
вiдчахнута гiлка
© Copyright: Мирослава Данканич, 2005
Свидетельство о публикации №105061600974
Свидетельство о публикации №105061600974
Рецензии