Нi ти, нi я не зрозумли вчасно...

Ні ти, ні я не зрозуміли вчасно,
Що можна все змінити в певну мить.
І кожен з нас крокує шляхом власним,
А серце за минулим ще болить.

І знову сльози - крапельками з неба,
Неначе з нами плаче цілий світ.
Єдиний шлях - від тебе і до тебе,
А все, що інше, то найтяжчий гніт.

Моє життя - миттєвості побачень,
А нежиття - розлука й самота.
Та з цього кола виходу не бачу,
А далечінь холодна і пуста.

Ні ти, ні я не виправили вчасно,
Тих помилок, що скоїло життя.
Хай кожен з нас крокує шляхом власним,
Минулому ж - немає вороття...


Рецензии
І знову сльози - крапельками з неба,
Неначе з нами плаче цілий світ...
Єдиний шлях - його пройти нам треба,
Навіки скинувши неволі тяжкий гніт...

Трохи перетрансформував під сьогодення.
А взагалі - помилки треба виправляти!

З минулого в майбутнє ми крокуєм!
І з нами Правда, Віра! Й з нами Бог!

Юрий Воронин 2   05.06.2023 07:09     Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.