Коли пташат погонить із гнізда
Матуся-ластівка, щоб вчилися літати -
Ще час якийсь їх буде доглядати,
Поки поспіє сила молода.
Ми всі давно розбіглися від хати,
Кружля нас доля, мов тріски вода.
А мати відпочить не присіда -
Старається усім нам помагати.
Ми всі давно піднялися на крила,
Життя літати добре нас навчило -
Та мати у біді не покида.
За те, що ти усім нам помагаєш,
За те, що свої крила підставляєш -
Спасибі щире, ластівко сіда...
Сонет N 1
© Copyright: Василь Бук, 2005
Свидетельство о публикации №105061001605
Свидетельство о публикации №105061001605
Рецензии
Дякую за запрошення. Ваш вірш чудовий. Так, нам завжди потрібна матуся, скільки б років нам не було.
Матуся-ластівка... Моя мама і моя улюблена пташка...
Нехай завжди будуть вони... Спасибі, Василю...
Ольга Скворцова 10.07.2005 01:32 • Заявить о нарушении
Матуся-ластівка... Моя мама і моя улюблена пташка...
Нехай завжди будуть вони... Спасибі, Василю...
Ольга Скворцова 10.07.2005 01:32 • Заявить о нарушении
Дякую за рецензію. Заходьте ще. Правда, я не завжди "білий і пухнастий" (подивіться, наприклад, цикли "Зри в корень" і "Sapienti sat"), але це "шизнь такая"...
Успіхів Вам. З повагою
Василь Бук 10.07.2005 16:52 Заявить о нарушении
Успіхів Вам. З повагою
Василь Бук 10.07.2005 16:52 Заявить о нарушении