Весняна пiсня Кори

Я вже тут, я вже вдома, не там, не в похмурому царстві
Зі твоєї жаги, що коханням назвав ти колись.
Не у пеклі обійм, не у жарі, у пристрасті ночі.
Я на волі, я вільна! І тут мій є сонячний дім!

Я щаслива побачити річку, і небо, і луки,
І на повнії груди вдихнути свободу хмільну.
Я вже вдома у Сонця, не там, не в похмурому царстві
Зі твоєї жаги, що коханням назвав ти колись.

Полонянка твоя напівроку, Аїде суворий,
Не згадаю і думкою чари твоєї тюрми.
Я для світла народжена! Я є Природа! О Боги!
О навіщо віддали мене на поталу Пітьмі?!

Ти залишився сам, наодинці з своїми мерцями.
Я пішла, полетіла, побігла, стрибнула у Світ!
Піднімаюсь угору, Володаре тіла, угору!
Там де буть ти не можеш, о царю тьмяної Імли!

Не згадаю тебе, ні ім’я твого темного, муже,
Ти, що радість забув, але я не забула, о ні.
Я – цариця Пітьми! Як це смішно, як нудно, о Боже!
Прощавай же, Аїде! Прощай до нової зими...