А він все знав, шукав слова для неї,
Вважав, що сили має зберегти життя.
Дощем змивав провини слід своєї,
За одягом ховав від інших почуття.
А він все знав, стискаючі каміння
Хотів його зігріти, а не зміг.
Здавалося, що досить в нього вміння
Залишитись собою серед всіх.
А він все знав, і рахував хвилини.
Думками біля неї був завжди.
Занурившись в оголені, холодні стіни,
Він чув її, чув крики самоти.
А він все знав, але не міг сказати,
Бо відчував даремність слів своїх.
У відповідь і сам почав кричати,
Крізь браму снів на вулицях пустих.
А він все знав, тому що відчував
Як її серце билося у супереч усьому.
Він все це знав, тому що він кохав,
Тому що щастя є в середині, у ньому.
/03.06.2005/
А вiн все знав...
© Copyright: Станислав Швец, 2005
Свидетельство о публикации №105060600681
Свидетельство о публикации №105060600681
Рецензии