Якби жила я триста років,
Якби я не лякалась власних кроків,
Якби дізналась, що смертельно хвора,
Якби до себе не була така сувора…
То більше б не гадала, що в думках твоїх,
Що бачиш ти в очах свої сліпих
І байдужих до мене і мого розчарування,
Яке колись іменувалося коханням.
Якби я знала, що мені потрібно,
Якби могла перетворити дерево на срібло,
Якби я більше не вагалась,
І не соромилась і не боялась…
То я би продала усе своє майно,
З життя повикидала накопичене лайно,
Ішла б, не дивлячись назад,
Не слухала б чужих, тупих порад.
Якби, якби… якби то ніби…
Усі ті люди, хто м'ясо, а хто риба.
А я ніхто. Стає байдуже. Темнішає…
В очах, у голові тихішає.
Я залишаюся одна (один?). Без тебе і без них,
Без рідних, без чужих, одна-самотня, одна-безодня.
Я слухаю себе і намагаюсь зрозуміти,
Чи пити кляті ті пігулки… А може і не пити?
Якби я була Рюноске Акутагавою
© Copyright: Эвглена Зеленая, 2005
Свидетельство о публикации №105060100706
Свидетельство о публикации №105060100706
Рецензии
"Поют здесь нам узорной вязью саги,
Беззвучные, на звучном языке..."
Эх, кабы язык мне знать!
Олег Лукъянчиков 08.10.2005 19:58 • Заявить о нарушении
Беззвучные, на звучном языке..."
Эх, кабы язык мне знать!
Олег Лукъянчиков 08.10.2005 19:58 • Заявить о нарушении
Некоторые даже зная язык, все равно не понимают :-))
Эвглена Зеленая 10.10.2005 15:32 Заявить о нарушении
Эвглена Зеленая 10.10.2005 15:32 Заявить о нарушении