Лише кришталева душа
Спроможна породити слово,
Що виполіскує серця
Людей, сприятливих до мови,
Слізьми пекучими і біллю...
Душа така не прийме половини -
Сама дощенту догорить.
Нестерпний біль – піде у домовину,
Біду свою самотня придушить,
Не рознесе по вітру сіллю...
Прощення дасть без вибачання.
Ні пари з вуст у захист свій.
У людях збуджує бажання
Нести життя в багаття мрій.
І в кожного помітить золоте
Чарівне і живе зерно.
Воно колоссям пишним проросте,
Її піснями виросте воно.
1.04.2005
До Марус Чурай
© Copyright: Геране, 2005
Свидетельство о публикации №105060100647
Свидетельство о публикации №105060100647
Рецензии