Припущення. Ти спробуй здогадатись,
Що я хотів сказати. Вже безглуздо,
Аналізуючи, по вулицях хитатись.
Це все пройшло і на душі вже пусто.
Прискорив крок, поглинув вулиць пил.
Узяв мобільний, номер набираю.
У мене ще залишилося сил
Почути голос твій, але ... не знаю ...
Чи варто знову щось тобі казати,
Та відповідь чекати твою знову?
А може просто варто запитати:
Ну як ти там, як справи, що нового?
Ніхто не відповів на крик душі,
Ніхто не сколихнувся навіть.
У голові роджаються нові вірші,
Але вона про них ніколи не узнає.
За крилами сховавши сум очей,
Лунає біль, як бісова дитина
Ця помста доторкнулася плечей,
Накрила маревом, поставив на коліна.
Стискаючи руками біль німу,
Волоссям доторкаючись землі
Я помолюсь за тебе, за одну,
І ти мене побачиш знов, у сні.
/21.05.2005/
Припущення...
© Copyright: Станислав Швец, 2005
Свидетельство о публикации №105053100542
Свидетельство о публикации №105053100542
Рецензии