***Ой ти поле...
В срібнім місяці стерня
Розвіває вітер поли,
Віє гривою коня
Сяйво неба кличе, кличе
Кінь летить йому настріч
А вгорі хрипить, курличе
Білим болем сива ніч
А внизу то спить, то стогне
Під ярмом татар земля
Шурхіт, шепіт:” Бог нам,Бог нам
Дасть того, хто визволя”
І чекають, і чекають
Ох чекання – довгий піст
Зорі зморені зникають
У курищах чумних міст
Кінь промчить уроче поле
Зорі згаснуть між стерні
Стане блюдце серед столу
Зверху “ТАК”, а знизу “НІ”.
Свидетельство о публикации №105053000557
стерня та лісом буйним вкрита,
татарськи голови схилились,
не бьють нековані копита...
але все ж бачим на землі,
неначе вирок: "Так чи Ні!"...
Добрий вірш, пане Віталій:)
С подякою...
Георгій
Георгий Че 28.08.2006 10:17 Заявить о нарушении