А на небi зiрки кохаються...
світло сиплеться діамантами,
місяць світиться, усміхається
всі думки заблукали мандрами.
а на небі зірки кохаються
ніч наповнюють поцілунками
і кохання їх розсипається
небо вкрилося візерунками.
дві маслини повільно плавають
у бокалі мартіні грається
очі в темряві щось вишукують,
а на небі зірки кохаються…
Свидетельство о публикации №105051000028
Этот стих берёт даже не столько художественностью, сколько искренностью, от чего не может оставить равнодушия, тем более, как я понимаю, это на самом деле автобиографичное и очень личное.
"не попрощавшись" - правильно раздельно.
А по жизни - жестокость такая, мне кажется оправдана. Главное потом не возвращать былое и не давать понять, что сохранились какие-то чувства. ( если ты не собираешься быть с ним)
Без улыбки, но с теплом
Андрей Тёмкин 16.05.2005 22:36 Заявить о нарушении