Берег
Возле каменной гряды,
Переполненной до края
Восклицаньями воды,
И змеящиеся волны
Вспыхивают в их глазах,
Как клокочущая колба
У алхимика в руках.
Свидетельство о публикации №105050900737
Я тепер точно знаю, що щоденне життя буває таким прекрасним...)))
Дякую за вірші - із задоволенням прочитала дещо з твого останнього. Здалося на мить, що змінилося щось в твому житті, щось обов’язково мало статися, щоб народилися такі чудові рядки.
Була в себе на сторінці, закинула туди трошки з нового, але то зовсім не те, що я знайшла тут.
Знаєш, вертатися до творчості - це все рівно, що вчитися заново ходити: важко і боязко. Я знаю про що кажу, бо у свій час вчилася ходити по-новому, тому тепер маю з чим порівнювати.
Успіхів. Не забувай!
П.С. ...і знаєш, чомусь певна, що саме твої вірші мені допоможуть повернутись у світ поезії...))
З вдячністю, МиР
Мирослава Данканич 15.06.2005 12:13 Заявить о нарушении
З повагою,
Мистер D 15.06.2005 13:15 Заявить о нарушении
Справді, довго не заходила, бо щось таке з цим життям робиться...кудись біжиш..летиш...не встигаєш.
І хочеться просто зупинитись, лягти десь в траві на спину і подивитись, як в небі пливуть хмари. Ти розумієш про шо я?
Десь у цій суєті ми губимо одни одного...
І це жахливо.
А твої вірші -це як оте небо, на яке так хочеться глянути, яке вертає настрій і бажання жити далі.
Чекатиму листа від тебе.
Мирося.
П.С.Дуже сподобався вірш про три сосни - знаєш, певно кожному судилося бути тима трьома соснами (кожною у певний період свого життя).
Іноді лякатися чогось невідворотнього, іноді замикатися самому в собі і знесилюватися від цієї ноші, а іноді - і це прекрасно - просто з посмішкою і вдячністю сприйняти кожен новий день.
Я вдячна, що є ти.
Мирослава Данканич 15.06.2005 14:28 Заявить о нарушении
Обіймаю тебе,
Мистер D 15.06.2005 20:03 Заявить о нарушении