Ватра
Най си дійме у височінь!
Життя спорожнену макітру
Мені розбити нині лінь.
Можливо згодом, трохи згодом,
Коли си згублю поміж мас,
Мені, спаплюженій з народом,
Згасити ватру стане час.
Я вийду в почорнілі трави,
Де степ гноїв дурних людей,
Най душу ми обсядуть гави
І серце виклюють з грудей.
Та поки я єдина варта
Марою зватись повсякчас –
Не згасне полум’яна ватра,
Щоміць палатиме для вас!
21. 03. 2005
Свидетельство о публикации №105050101346
Я не сподівалася знайти на цьому сайті українські вірші, ще й такі гарні! А з якого ви міста?
З повагою, Наталія.
Наталия Сытникова 25.12.2005 16:43 Заявить о нарушении