Теплими дощами сльози тво вмито
Вiтром солом'яним обличчя зiгрiто
Землею м'якою ноги вгамовано
Очами смi шся, губам лиш солоно
Долонями милими свiтло тримаєш
Ллється додолу, тепер ти бо знаєш
Як воно, м'яко, коли бува важенько
Що воно, радiсть, дитячої казоньки
Тiльки ж бо падають крапельки суму
Янгол смiється, нашептує, ну-мо
Сонечко, миле, тобi ж чи журитись
Вiн прийде, 'ж ми будемо разом молитись
Вiн знайде тебе серед вулиць загублених,
Будинкiв холодних, провулкiв заплутаних,
Почує твiй голос, впiзнає по свiтлу
Зустрiне теплом твого дому зiгрiтий
Промiнням бо теплим то' сльози зiгрiто
Бо вiтром духм'яним волосся розвито
Бо душу твою, свiтлу, небом закохану
Шукає з дитинства вiн кроки за кроками
Твоiй душi М. Бурмаке
© Copyright: Мак Сим, 2005
Свидетельство о публикации №105042400184
Свидетельство о публикации №105042400184
Рецензии