Вiдпустiть своє темне минуле, хай летить павутинням за обрiй.
Щось важливе в собi ми забули, зовнi наче лихi, в серцi - добрi...
Але ж зовсiм нiяк не поганi,тiльки очi прикутi до долу.
Перехрестя у нашому станi розриває довiчнеє коло...
I летить, наче птах до домiвки, з серця промiнь квiтучий до раю
Спалахнули вогнем старi плiвки i веселкою небо заграє...
Хтось гойдає мене на долоні і голубить, i нiжно цiлує...
Усмiхається крихiтці-доні Той, хто щиро нам сонце дарує...
Промiння
© Copyright: Лена Сахипьянова, 2005
Свидетельство о публикации №105042100651
Свидетельство о публикации №105042100651
Рецензии