Промння

Відпустіть своє темне минуле, хай летить павутинням за обрій.
Щось важливе в собі ми забули, зовні  наче лихі,  в серці - добрі...

Але ж зовсім ніяк не погані, тільки очі прикуті до долу.
Перехрестя у нашому стані розриває довічнеє коло...

І летить, наче птах до домівки, з серця промінь квітучий до раю
Спалахнули вогнем старі плівки  і веселкою небо заграє...

Хтось гойдає мене на долоні і голубить, і ніжно цілує...
Усміхається крихітці-доні  Той, хто щиро нам сонце дарує...


Рецензии