Давнye любовне закляття
Побажай мого серця, душі і волосся
Побажай усього, що іще не збулося
І розбий оцей лід, ці химерні окови,
Що мене так тримають ще міцно
В Чужині...
Нині я
та й спромігся у голос озватись
Промовляю забуті любовні закляття
Вже бузок розпустився і біле латаття
Розгорнуло пелюстки,
вже годі ховати
Нашу спрагу кохання, кохання
О, нині
У чужиннім краю я тебе заклинаю,
Викликаю з джерел, із підземного гаю
Витинаю на чорному полі червоним –
„Мавко рідна, як палко, як ніжно
я кохаю тебе, я кохаю............”
Свидетельство о публикации №105041601417
Душе былого вдохновенья.
Я – одинокий сын земли,
Ты – лучезарное виденье.
Земля пустынна, ночь бледна,
Недвижно лунное сиянье,
В звездАх – немая тишина –
Обитель страха и молчанья.
Я знаю твой победный лик,
Призывный голос слышу ясно,
Душе понятен твой язык,
Но ты зовёшь меня напрасно.
Земля пустынна, ночь бледна,
Не жди былого обаянья,
В моей душе отражена
Обитель страха и молчанья.
Галина Тальнова 19.04.2006 13:05 Заявить о нарушении
Пані Галю, це Ваш вірш?
Мої вітання!
Вражений!!!
575 20.04.2006 10:53 Заявить о нарушении
Приду во храм.
Склонюсь главою молчаливо
К твоим ногам.
И буду слушать приказанья
И робко ждать.
Ловить мгновенные свиданья
И вновь желать.
Твоих страстей повержен силой,
Под игом слаб.
Порой — слуга; порою — милый;
И вечно — раб.
Иннокентий Флик 09.05.2006 21:24 Заявить о нарушении