Сонечко, що сяє в темряві вогнем надії,
Ластівка, ти - втілення моєї лихоманки-мрії.
Квітонька, що змусила мене на неї глянуть,
На вушко мовила: «Не дай мені зав’януть»
Маленка дівчинка, а вже така велика,
Мене до неї з самомго серця голос клика.
Шепоче так тихенько та тендітно:
«Це лиш і аж кохання, невже це не помітно?»
Сонечко
© Copyright: Евгений Сухих, 2005
Свидетельство о публикации №105031601537
Свидетельство о публикации №105031601537
Рецензии