Так, я так хотіла щось тобі сказати,
Але не мала слів, або їх мала забагато.
Хотіла, щоб пішов ти і ніколи не вертався,
Щоб сам на сам у ліжку прокидався,
Щоб нікому було тобі варити каву,
Аплодувати і кричати „браво”,
Коли ти твориш, думаєш, смієшся...
Навколо шість мільярдів ворогів,
Чужих, неоцінених, байдужих світів,
І ти один. Мене рятуєш,
Водночас твориш і руйнуєш.
Де скінчуюся „я” і починається душа твоя?
Де „ми” роз’єднується від нескінченного „моя”?
Одна колись була я? Чи ми завжди були вдвох?
Вчора хотіла знати. Сьогодні не бажаю,
Сьогодні я тебе до себе назавжди повертаю.
Хочу, але ж не буду
© Copyright: Эвглена Зеленая, 2005
Свидетельство о публикации №105031401016
Свидетельство о публикации №105031401016
Рецензии
Мне нравится всё больше и больше!!!! Обалденное творение! Дуже гарна мова. Використовуйте її частіше.
Liliya Dan 24.03.2005 13:24 • Заявить о нарушении
Liliya Dan 24.03.2005 13:24 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.