Особенности национальной... наивности на украинском языке

І все таки іноді корисно жити як пересічна українська жінка... Хоча відразу слід сказати, що маються на увазі тільки ті жінки, в яких є декілька десятків гривень на „модний глянцевий журнал” або подруга, яка кожен місяць, раз у раз купує таке чтиво.
Так от відкриваю я один з таких журналів і бачу з першого погляду зовсім не цікаву статтю під назвою „Національні особливості”. Одразу подумала, що нічого нового, або незвичайного вони мені розповісти не зможуть, а тільки облають когось, а когось піднесуть на вершину... А оскільки треба якось це віднести до національності, то вершиною буде Говерла, а лайка буде на чистому українському суржику. Саме з такими песимістичними роздумами я добралася аж до половини статті і нарешті зрозуміла, що стаття насправді написана не про relooking-послуги і іміджмейкерство взагалі, а про компанію, про назву якої промовчу, але, як ви вже зрозуміли займається вона саме цими послугами і мейкерством... Хм.. От тобі і національні особливості. Нам постійно не вистачає фантазії та українського словника, щоб обізвати те чи інше відносно нове явище – і наші руки тягнуться до словників чужоземних. Але це ще не все. У цій самій статті, яка, до речі, займала всього-на-всього дві сторінки, я прочитала, що ця сама компанія придумала новий образ Руслани. Так-так, той самий образ у шкіряному одязі і батогом в руках. Виявляється, що спів українського гімну з нагородою Євробачення-2004 в тендітних Русланиних руках і цілування рідної землі по поверненні додому, - все це було написано на папірчику, а потім представлено і продано нашій улюбленій Руслані. От тобі і національні особливості. Що ж тут національного, якщо українці дівчата ховаються під поведінкою а-ля Сара Джессіка Паркер із „Секс і місто”, а хлопці із захопленням читають про новий „прикид” Бреда Пітта і обговорюють між собою відмінність образів Тайлера Дердена і Джо Блека.
І виникає питання, а під кого мені закосити? Оскільки на Дженіфер Аністон я ні на краплю не схожа, то ніякий новоявлений український „Бред Пітт” на мене не клюне, а Мадонна хоч і подобається більшості чоловіків, але щоб косити під неї мені не вистачає майже тридцяти років і супер-йога, який би був одночасно і тренером і дієтологом... і ще там кимсь (повилітали голівудські терміни з голови).
Тому залишається тільки натягнути улюблену піжаму з ведмедиками і підспівати Руслані в плеєрі, ховаючись під ковдру...