Це сяйво... укр

Це сяйво... Невже не здалося?..
Це погляд святої людини...
Так сяє родюче колосся
Погожої, ясної днини...

Так тепло... Долоні, мов сонце,
Що гріє гірські полонини...
І дивиться зранку в віконце
В твоє... мій ласкавий, єдиний...

Єдиний... з любов’ю такою,
Що може всі болі здолати...
Так щастям долається горе,
Так смуток долається святом.

Так кожен удар твого серця
Є гімном цієї любові...
Так радість твоя в мене ллється,
Так в мені є часточка твоя...

І навіть квітки розцвітають,
Там де не росло вже нічого...
Їм так біля тебе прекрасно,
Так солодко поруч з тобою!

Вже обрій проміння збирає
Щоб скинути в твої долоні...
Вже вечір гуляє полями,
А я все милуюсь тобою...

А я все твій світ споглядаю,
Вбираючи все до краплини...
Як небо і квіти кохають, кохаю...
Кохаю тебе, мій єдиний...

Це сяйво мені не здалося –
Це  погляд святої людини...
Так сяє родюче колосся
Погожої, ясної днини...