Заспіває тихо вітер...
Відчиню своє вікно,
Що зачинене давно
Й подивлюся в темну ніч.
Твоя ковдра з теплих пліч
Обійме ніжно мене –
Страх і сум щось віджене.
Підійму очі до неба,
Як колише струнка верба,
Подивлюся в ясні зорі –
Потону в них наче в морі.
Місяць ясно заблищить,
Вітер тонко засвищить –
Пролягла стежина блідна –
Місяць ясний, ніби з срібла.
Постою біля вікна,
Ця краса така ясна.
Причиню на ніч вікно –
Спати вже пора давно,
Побреду в темну кімнату,
В тепле ліжко ляжу спати.
Заспiва тихо вiтер...
© Copyright: Ольга Бондарь, 2005
Свидетельство о публикации №105030600212
Свидетельство о публикации №105030600212
Рецензии