Тримати нічого. Зникає...
ЗорЯний світ у тиші вод.
Нічого іншого немає,
А тільки льод. Померлий льод.
Плутає в хмарі сизій небо.
Не сніг то - лютий небограй.
Кохання милувати треба.
Та вже як є. Хай так. Нехай...
А він мете. І біло- біло,
Останній танок для зими
Чи то душа, чи навіть тіло
Є „я” і „ти”. Немає „ ми”.
Завмерла, зморщилась в полоні
Холодних слів замерзла тінь.
Лише подать свої долоні
Але лукаво бродить лінь.
Тримати нічого. Зникає..
Останній взмах рожевих крил
Ти не сумуй таке буває
Що взимку не хватає сил.
Ще мить, за нею повні води
Журбу зметуть з похилих вій
Шліфують роки камінь вроди,
Що тільки мій, що тільки мій...
Тримати нчого
© Copyright: Леон Ирина, 2005
Свидетельство о публикации №105030301593
Свидетельство о публикации №105030301593
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.