Летять сторiччя та роки минають,
Неначе хтось гортає сторiнки,
I люди нас так швидко залишають,
Уходячи у iншiї свiти.
Учителю ти наш, апостол божий!
Наш визволитель – Прометей i Єретик.
Навiщо нас покинув i на кого? –
Поет, маляр, письменник, прозаїк...
Побачити хотiв ти Україну
В добробутi i вiльною, як птах,
Але тобi зробили домовину,
I вогничок загас в твоїх очах.
Загаснув вiн навiки – не здiйметься,
Не обiгрiє нашiї серця.
Твоя душа тепер до неба рветься,
А тiло твоє зiгрiва земля.
О Господи, ну що ж ви наробили –
Великого творця не зберегли.
Нi його ви поклали у могилу,
А слово рiдне кров′ю залили.
Затьмарили хмаринки яснi зорi,
I сонечко сховалось у пiтьмi,
Затоманили подих всi поволi –
Вмирає один з нашої сiм′ї...
( 10 березня 2002р., на роковини Т. Г. Шевченка )
Шевченковi...
© Copyright: Сергей Вовк, 2005
Свидетельство о публикации №105030100878
Свидетельство о публикации №105030100878
Рецензии