чомусь безсиле...
гірськими приголуб мене руками.
нехай несе мій подих далі швидше
холодний вітер разом із роками,
нехай весняні ріки очі вмиють
і птахом обернеться давня мрія,
та серед трав духмяних розімліють
думки, що серце досить вірно гріли.
Душа ж злетить зозулею до Бога
і серед хмар, безхатня, обізветься
безсилим співом про «усе й нічого»…
Обпалить крила. Впаде. Розіб’ється…
23.02.05
Земля моя, укрой меня теплее
и горными приобними руками,
пусть унесет дыхание быстрее
холодный ветер, колющий годами.
весенние ручьи лицо умоют
и птицею мечта вдруг обернется,
а травы луговые пусть укроют
мои надежды, обогрев их солнцем.
душа взлетит кукушкой прямо к Богу
и среди туч холодных отзовется
тягучей песней про свою дорогу...
обпалит крылья. упадет. убъется...
Свидетельство о публикации №105022300869
з трави краду перлини росяні
й кажу собі - життя не буде марним
і посміхнеться у відповідь мені,
якщо мні стане сил не сумувати
і руку протягнути край води...
Якщо крізь сльози я навчусь співати -
летіти вдалечинь від рідной хати -
любити, цілувати, колихати
і не лякатись лиха і біди)))))))
З дружнім привітом - ЖанКа)))))))
Фрейечка, а ті где сидишь?
Жанна Гайворонская 01.06.2005 16:22 Заявить о нарушении
а ми, здається, майже сусіди - в Києві...)
з теплом,
Фрейя 02.06.2005 14:57 Заявить о нарушении
А поконкретнее?)))))
Если хочешь, можешь написать jannaguy03@yandex.ru
Жанна Гайворонская 02.06.2005 16:04 Заявить о нарушении