Рукописи

Не візьме мага
НЕ отрута ні булат..
плач чи не плач
всю ніч травою дихай
і темрява стікае у горня
із кавою

Барменша трощить  кригу,
офіціант, як бог
молитв не чув і ти пішов у безвість інших барів
шукати істину в зіницях волоцюг
як завжди в квітні  тіло просить пари

Я не герой, не поліцай,Я сам
собі і іншим вчитель
небу шут,
Я ключник,
у театр моїх вистав
І тебе ноги якось занесуть

Я лише смолоскип в чужiq руці
дефіс у реченнях пророка для ватаги
Я режиссер, який не знае,що в кінці...
Якому остогидло бути магом




Дивись на свое майбутне
Крізь призму води і піску
Судилось ступити в багнюку
То вже все одно в яку
Пессимісти,
Як таргани у будинку
Одвічні на будь-який смак.
Розумнішають. І як приклад
Бухають не спирт, а коньяк

Пора залягти на матраси і спати із кольтом
Когось треба вбити, щоб їй довести , що не мертвий.
Дівчатка так люблять
 цю торкнуту тліном постать.
Розбитому дзеркалу служать незаймані Герди.
Я висну на шиї герданом
Врятуй мене вдруге.
І хто тобі винен, що вперше, і втрете не вийшло.
Обручки готові
і майстер гукає до кола
І діти йдуть в школу
І сніг іде позаторішній

Літай же  соборами
В гості до Божої матері
Омиєш у Стіксі
Натружені ноги і крила
Тепер на повних вітрилах метись до раю
 Отримуй своє сповна і іще по рилу
Поєтів єднають замацані ноти й
 Халявні рукописи.
А ще малювання німбів знайомим портретам
Допий свою каву і вирушай додому
Тебе там чекає не зовсім кохана Джульєтта.
А  втім неважливо волай на своє відлуння
На  даху твого дому живуть і вмирають лелеки
Коли прийде травень
Світ тихо зійде з підвіконня
Не витримавши після морозу страшенної спеки

І коли виростають підорви
Ідентичні тобі
Їх ховають дбайливо
Мов гільзи в дитячій торбі
Як усяку фігню, що була на Сотбі
В клошарні своїх обійсть.
Щоб сказати і ми такими були колись.