Одного разу день прийде такий,
Коли вже буде нічого втрачати,
І люди зрозуміють, що турботи відійшли,
Немає сенсу більше поспішати.
У небі зупинились літаки,
І раптом подорослішали діти,
Розтанули дороги, загубилися стежки,
Нарешті можна трошки відпочити...
З тобою ми не бачились давно,
Тепер мені ніщо не заважає,-
Нарву у небі зоряний вінок,
Бо час настав.
Я так його чекаю...
В той день журба не до лиця!
В той день обійми до нестями!
Весна розквітне у серцях,
Що стигли під холодними снігами!..
Розквітла - і розтанула весна.
Сріблясті літаки не зупинились.
І зорі так далеко,
І я один і ти одна...
А може просто все мені наснилось...
ТОЙ ДЕНЬ
© Copyright: Виктор Копоть, 2005
Свидетельство о публикации №105021201155
Свидетельство о публикации №105021201155
Рецензии
Можливо просто Копоть закохався? Як гадаєте Надія??? Доречі у Вас таке чудове ім’я.....
Виктор Харчевский 01.04.2005 14:22 • Заявить о нарушении
Виктор Харчевский 01.04.2005 14:22 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.