Чому так треба і кому?
Ми все ж таки зустрілись через кілька років...
Мені вважалось, що помру,
Коли до тебе залишалось кілька кроків...
Схиливши голову до тебе
І відчуваючи твої вуста...
В моїх очах потьмарилось все небо...
Я стала не собою, а малим дівча.
Та зустріч геть нічого не змінила
Як і раніше серце все ж кохає...
Чому так треба? Я встояти зуміла,
Щоб ти не бачив, як душа моя палає.
І ця коротка мить жаданої години
Прийшла до нас реально, не вві сні...
І дякувати Богу ми повинні,
Що дарував нам щастя по весні...
Зустрiч
© Copyright: Dola, 2005
Свидетельство о публикации №105021100747
Свидетельство о публикации №105021100747
Рецензии