Я відвернувся до стіни, бо хотів побачити новий сон…
Я притулився до холодної цегли, щоб відчути минулого стон…
Я намагався почути чужі і свої таємні думки…
Я не почув їх – лише співчував, коли натискали курки…
Цегла летіла в моє криваве лице…
А череп тріснув, немов пасхальне яйце…
Це було приємно – нащадкам так і скажи…
Нехай повторять! Я б повторив, якби...
Смерть не настане тепер, так і знай...
Ми відлетимо, як птахи, у рай...
Сонце – лиш зірка на старій світлині у Бога...
Чумацький Шлях є краща до Нього дорога…
Свiт мене... в
© Copyright: Дмитрий Цыпкин, 2005
Свидетельство о публикации №105020901389
Свидетельство о публикации №105020901389
Рецензии