Я згадую небо
Спекотне, весняне,
Високе, глибоке,
Блакитно-синяве.
Хмарини у небі,
Мов пір’я пташини,
За вітром спокійно
І легко летіли.
Здається, лиш руку
Угору протягнеш,
Її ти ухопиш
Й до себе притягнеш.
А як здіймеш вгору
Хмарину вловити,
Побачиш, що небо-
Таїна велика.
Його глибина -
Дивина неосяжна
Де думки із вітром весняним
Як пташки.
Я згадую небо,
Але я не плачу -
Як прийде весна
Його знову побачу.
Январь 1999
Весеннее небо на украинском
© Copyright: Анна Лях Черни, 2005
Свидетельство о публикации №105020101817
Свидетельство о публикации №105020101817
Рецензии