Життя

Життя – іронія, чи хтось
Ще не погодиться зі мню?
Тоді ось факт: воно чогось
Весь час лиш бореться з тобою.
Воно лаштує перепони
І ставить безліч барикад,
А ти – штурмуєш без відходу,
Здобути щоб собі розрад.
У морі хвилі підіймає,
У небесах – збира грозу,
Ущент корабель твій ламає,
На камінь направля косу.
Дороги снігом засипає,
Шляхи дощами розмива,
Як мара, в темряві зникає,
І вовком в лісі завива.
Воно блищіть очима злими,
А посмішка його – оскал,
Воно сміється над сліпим,
Хто проти нього – той пропав.
З ним дуже боляче боротись,
У нього жалості нема,
Цей адський біль тоді проходить,
Коли мета твоя зника.
Коли пливеш за течією,
Тоді воно тебе трима,
І робить іграшкою своєю,
Бо в тебе прагнення чортма!
Іронія – не насміхання,
Подумай, треба що тобі…
Згуртуй усі свої бажання
І вистав їх у боротьбі
Бажанням щастя прикривайся,
По флангам став мету і ціль;
Як жарко – в прагненні сховайся,
Як холодно – надію грій!