Ломаные сенса

Ламані сенсу
1
одягну золото мегери і
змізербую все, що зберігала...
бо маргінальна зброя – ціль підступна
й сила знищити чуттєву плівку
                недоторканих вмовлянь...
вже сенс втомивсь ковтати слово, –
йому набридло євнухом умовним бути.
розріжу ґудзь і колотитиму у душу,
                ніби в дзвони...
                ...сумна забава...
бо ми ж той дзвін, та всі поглухли...
вже спотикаємось на дотик...
         ...поводирів немає...
а непочатий край роботи
                межу свободи
                перескочив...
...сиджу у кондомічних стінах, –
їх буцімто завжди чотири...
я на чужому карнавалі, – тут пошук кисню недоречний...
...одягну золото з папіру, що в дитсадку ми вирізали, –
корона гарна, хоч не справжня, але
є метод сугестивний....
2
ламані двох півкуль
розрізають порожній сенс
знову дзвін чи тибетський “ дзен “
заважає відчути нуль
3
закриєш слова нічим...
я того не знатиму й шукатиму сенсу...
на перехресті
чужиннім
вужевих змащених стежок
під сльозами затемнених мавок
в Іоаннових квітках багряних
в затьмареній мрії
лілійній
що з вінками стикається
в зливі
хрещеній
в синьому димі
4
мокре здибання чи парад
надвечірнього доторку...
води вже змерзли
мов натруженні руки лютого дня...
що зістарився передчасно...