Мене до тебе тягне, як додому,
Мені з тобою затишно завжди.
У древніх стінах знову я і знову,
Вони шепочуть тихо мені:"Йди!"
З тобою, як із рідною сім'єю,
Про наше поговоримо життя.
Мене навчиш умілістю своєю
Та заведемо мову про буття.
Мене, як свою дочку, ти пригорнеш,
І шлях потрібний вкажеш, як своя.
В складне життя мене ти відправляєш,
О, рідна Академіє моя!
травень, 1997
Острозькiй академii
© Copyright: Наталия Карпюк, 2005
Свидетельство о публикации №105012000832
Свидетельство о публикации №105012000832
Рецензии